Проблема расизму в олімпійському русі та діяльність Міжнародного олімпійського комітету що до її розв'язання
Відповідно до Олімпійської хартії олімпійський рух є організована діяльність усіх осіб і організацій на п'яти континентах, які надихаються цінностями олімпізму. Заняття ж спортом розглядається Олімпійською хартією як одне з прав людини, і будь-яка форма дискримінації щодо країни або особи расового, релігійного, політичного характеру не сумісні з Олімпійським рухом.
Історія ж Олімпійських ігор, навпаки, рясніє прикладами, коли прояви расизму ставали чинниками, що перешкоджають або ускладнюють їх проведення. Причому расизм і ініціювали часом самі організатори цих спортивних змагань.
Наприклад, на III Олімпійських іграх в 1904 г. (Сент-Луїс, США) були влаштовані так звані антропологічні дні, де проводилися спеціальні змагання для "нецивілізованих" народів (індіанців, пігмеїв, філіппінців Легендарний засновник сучасного олімпійського руху барон де Кубертен висловився в цьомузв'язку таким чином: ""Обпльована велика ідея. ОбпльованаХартія""
Ще одним проявом расизму у першому періоді Ігор Олімпіад стала надумана дискваліфікація американського спортсмена- індійця за походженням Джеймса Торпа ,який в Іграх 5 Олімпіади в Стокгольмі (1912р) впевненно,з великою перевагою над суперниками виграв змагання в легкоатлетичному п*ятиборстві і десятиборстві,а в 1913 р був несправедливо позбавлений обох завойованим ним золотих олімпійських медалей.
Олімпійські ж ігри в Німеччині в 1936 р є яскравим прикладом прояву
расової дискримінації, демонстрації національної переваги . Тільки завдяки особистим зусиллям президента МОК Анрі де Байє-Латура Гітлер напередодні Олімпійських ігор змушений був дати вказівку про зняття перед громадськими туалетами оголошень з написом "Собакам і євреям вхід заборонено" .
Після Олімпійських ігор у фашистській Німеччині в психології багатьох людей щодо сприйняття ігор стався історичний переломний момент: "Перемоги на іграх стали розглядатися як військові перемоги в мирний час, доказ сили держав, їх генетичної мощі. Згодом МОК засудив расистський дух Олімпійських ігор в Німеччині, вивів нацистів зі свого складу і навіть в 1948 р не допустив до чергових Олімпійських ігор країни-агресори - Німеччину і Японію.
У 1970 - 1980 рр. більшість країн світу не хотіли допускати на Олімпійські ігри та інші міжнародні змагання представників ПАР, що проводила в той час політику апартеїду, незважаючи навіть на спроби цієї країни створити змішані команди з "чорних" і "білих". У 1986 р в Нью-Йорку була прийнята Міжнародна конвенція проти апартеїду в спорті, відповідно до якої це явище засуджувалося в усіх його формах. Завдяки вжитим заходам расова дискримінація в спорті до початку 90-х років минулого століття втратила свою актуальність.
Не краще становище справ і в сучасний період розвитку Олімпійських ігор. Так, Талібан під час свого приходу до влади в Афганістані оголосив Олімпіаду породженням Сатани.
Іслам в деяких країнах і зараз заперечує рівність чоловіків і жінок у спорті. За мусульманськими догмам дружини можуть займатися фізичними вправами або тільки разом з чоловіками і дітьми, або взагалі окремо від чоловіків. У 1991 р МОК навіть підписав угоду з Ісламською федерацією жіночого спорту про проведення жіночих Ісламських ігр. У зв'язку із зазначеними ісламськими догмами Міжнародна федерація прав людини змушена булла звернутися в ООН з приводу "дискримінації жінок" в спортивних делегаціях ісламських країн і відзначила відсутність жінок на Олімпійськихіграх в 1992 р в Барселоні в спортивнихделегаціяхІрану, Кувейту, Пакистану та ін…
Ми знову спостерігаємо сплеск расової та націоналістичної активності, релігійної нетерпимості на спортивних змаганнях та іграх. Зокрема, сучасний англійський футбол загруз у скандалах, пов'язаних з расистськими висловлюваннями, образливою поведінкою окремих портсменів і груп уболівальників. Преса Об'єднаного Королівства рясніє такого роду повідомленнями, і вони вже стають предметом самостійного розгляду урядом Великобританії.
Як зазначають психологи, в основі формування ксенофобії молодих людей лежить недостатня освіченість і відсутність культурних навичок спілкування. Не випадково ксенофобія, тобто ненависть і нетерпимість до чужого, в тому числі до людей іншої національності, формується насамперед у малокультурному середовищі, де присутнє часом дискримінаційне ставлення один до одного.
Отже ,на наш погляд, сучасний екстреміст, це молода людина, замкнута у власній субкультурі національного чи расового фанатизму.
Комментариев нет:
Отправить комментарий